Як сім’я каратистів робить Черкаси спортивним містом

Друк

https://hromadske.ck.ua/stories/rodyna-reshetnyak/ 

Марина та Олександр Решетняк переїхали до нашого міста з Донеччини. Вони популяризують карате в Черкасах і хочуть, аби спорт став культурою.  Олександр Решетняк, багаторазовий чемпіон України, та Європи з традиційного карате. Він разом із колегою із Донеччини відкрив у Черкасах школу карате «Окінава».

11

За освітою я вчитель математики та інформатики. Але вчителем ніколи не хотів бути.

Карате почав займатися шостого класу, потім пішли результати і зрозумів, що це моє. Найбільше мені запам’ятався Чемпіонат світу 2016 року в Кракові. Там я показав свій найкращий результат в кар’єрі – друге місце. В історії України в категорії куміте не було чоловіків-чемпіонів.

Прийшов час, коли я зрозумів, що мені є чому навчити дітей. Коли я давав на змаганнях поради молоді і вони допомагали їм перемагати – зрозумів, що мої знання можуть допомогти людям.

Я почав професійно тренувати з 2010 року. На Донеччині у мене було дві школи карате, які було дуже важко покидати.

Я народився в Іловайську, а виріс місті Зугрес, це 40 км від Донецька

Після школи вступив до Донецького національного університету імені Василя Стуса.

Коли почалася соціальна вакханалія, референдуми, ми зрозуміли, що не хочемо там лишатися.

Коли почали прилітати снаряди на Іловайськ, дружина переїхала в Дніпро. А я повернувся у Макіївку, бо там лишалися речі. Через рік ми вирішили переїхати. Один раз і назавжди.

У Черкасах я був на змаганнях і побачив, що у міста є перспектива у розвитку. Воно ще не розкрило свій потенціал. Черкаси відчуваються як курортне місто: немає смогу, рух авто не такий насичений. До того ж, це центр України.

Ми – патріотична сім’я. Я переконав дружину, що ми будемо щасливими в Черкасах

Із Мариною ми навчалися в одній групі в університеті. Іноді вона приховувала мої прогули, бо була старостою.

14681909 1094221563966864 2469396632241005569 o min

Разом із дружиною ми написали проект «Академія карате». Фінансування було недостатньо, щоб запустити повноцінну академію, але це дало можливість не займатися підробітками, а одразу шукати залу для занять.

Я дізнався, що мій колега В’ячеслав Собянін теж переїхав із Донеччини і запропонував йому тренувати разом.

У нашій школі більше 100 спортсменів. На останньому чемпіонаті України ми зайняли друге командне місце. Для школи, яка існує два роки – це чудовий результат.

Ми вважаємо, що спорт – це лише участь у змаганнях, й культура

Спорт, як культуру – розвиває моя дружина.

Всі міста України – мої рідні. Для моїх дітей Черкаси – рідне місто. Моєму синові 3 роки, а доньці – 5. Вони займаються карате, а син бажає як тато мати «чорний пояс».

Zh t3NR6IBQ min

Менеджером усіх соціальних проектів, які реалізує сім‘я, є Марина. Жінка зізнається, що їй подобається організовувати заходи і тому почала допомагати чоловіку в організації змагань.

00000.MTS .00 00 10 03.Still001 770x433 min

Мені подобається карате, бо воно виховує самодисципліну, діти вчаться поважати старших.

Хочу, щоб в Черкасах людям подобалося займатися спортом. Я їздила в Польщу і мрію втілити досвід Європи, щоб робити спорт видовищним.

XAmmWu7GDgQ 770x513 min

Через роботу мені не завжди вистачає часу на дітей. А хочеться проводити з ними час з користю для здоров’я.

До того ж, Черкасах немає гуртків з карате, де могли б займатися дорослі і малі діти разом з батьками. Тому я придумала проект «30 днів в сім’ї карате» і подала його на інкубатор ідей ІДР (якщо технічно можливо, розшифрувати у титрах абревіатуру).

Це 4-тижнева програма ранкових тренувань традиційним карате усією родиною.

Фіналом проекту став сімейний турнір, де батьки з дітьми об’єднувалися в одну команду.

20988895 1025809680889580 6278983169622559683 o 970x647 min

20901757 1025808834222998 399224042095964353 o 970x647 min

16 грудня втретє будемо проводити всеукраїнський турнір для початківців. Це перший турнір в Україні для малечі. На ньому ми даруємо не лише медалі, а й сувеніри, пов’язані з Черкасами.

Чим довше ми живемо в Черкасах, тим більше ми закохуємося в місто. Бажаємо зробити його європейським.